Автомат для прийому тари в торговому парку: обов’язки наймачів і роль власника парку

Торговий парк (park handlowy) - це зазвичай кілька будівель або одна довга будівля з окремими входами з боку парковки: продуктовий супермаркет, магазин побутової хімії та косметики, магазин електроніки, дискаунтер одягу, іноді автозаправна станція й ресторан. Власником буває компанія інвестора або фонд, а щоденно об’єктом опікується управитель. З 1 жовтня 2025 р. частина наймачів зобов’язана збирати тару, охоплену системою застави за тару (system kaucyjny). Повний обсяг обов’язків магазину описуємо у статті Магазин понад 200 м² і система застави; тут дивимося на парк як на єдине ціле - очима наймача й очима власника.

Коротко

• Обов’язки за Законом про управління упаковкою та відходами від упаковки (ustawa o gospodarce opakowaniami i odpadami opakowaniowymi) має підприємець, який веде магазин, а не власник парку (ст. 44). Власник має їх лише тоді, коли сам веде магазин із напоями або магазин понад 2000 м²; якщо він веде пункт збору, безпечніше вважати, що має обов’язки пункту збору (інформація для тих, хто здає тару, облік).
• Поріг 200 м² рахують для кожного магазину окремо, за його торговельною площею. Норми про сумування площі всього парку чи кількох наймачів у системі застави немає, а міністерство рахує торговельну площу в межах торговельної одиниці.
• Магазин, який не пропонує жодного напою в упаковці, охопленій системою, - зокрема біля каси, - не має обов’язків у системі застави, незалежно від площі. Проте магазин із торговельною площею понад 2000 м² навіть без напоїв зобов’язаний вести роздільний збір інших відходів від упаковки (ст. 44 ч. 3).
• Міністерство клімату та довкілля (Ministerstwo Klimatu i Środowiska) допускає спільний пункт збору, який веде суб’єкт, що керує торговельним центром, або один із магазинів, - у тій самій будівлі або в її безпосередньому сусідстві й на підставі договору з кожним магазином.
• Норми про систему застави не розрізняють обов’язків за походженням капіталу. Компанія з іноземними учасниками, яка веде магазин у Польщі, має ті самі обов’язки, що й будь-яка інша.

Торговий парк у законодавстві: значення має кожен магазин

Закон не вживає понять «торговий парк» чи «торговельний центр». Обов’язки зі ст. 44 стосуються підприємця, який веде одиницю роздрібної або оптової торгівлі, де кінцевим користувачам пропонують напої в упаковці, охопленій системою застави. Обсяг обов’язку залежить від торговельної площі цієї одиниці (ст. 44 ч. 1 і 2), а торговельну площу визначають за ст. 2 п. 19 Закону про просторове планування та забудову (ustawa o planowaniu i zagospodarowaniu przestrzennym), тобто без площі послуг і гастрономії, а також без складів, офісів, проходів і експозиції (ст. 8 п. 10a). Визначення говорить про «торговельний об’єкт, що становить техніко-експлуатаційну цілісність», але міністерство в посібнику для підприємців відносить його до частини торговельної одиниці, де відбувається продаж.

Закон додає площі кількох магазинів лише там, де прямо про це говорить, - щодо продуктів, які пакують у магазинах, він стосується підприємця, який веде «більш ніж одну одиницю роздрібної торгівлі із загальною торговельною площею понад 5000 м²» (ст. 8 п. 23 літ. c). У нормах про систему застави такого сумування немає. Тож парк із великою загальною площею може мати наймачів із зовсім різними обов’язками:

Кожен магазин із напоями в системі укладає договір з оператором системи застави (podmiot reprezentujący) - магазин до 200 м² щонайменше з одним, який до нього звернувся (ст. 44 ч. 4), а магазин понад 200 м² з кожним, хто звернеться (ст. 44 ч. 6), - веде облік (ст. 44 ч. 10 або 11) і вивішує на видному місці інформацію про умови повернення тари й застави (ст. 42 ч. 2).

Власник парку: обов’язку немає, можливостей три

Власник, який лише здає приміщення в найм, не веде торговельної одиниці в розумінні закону, тож ст. 44 його не стосується. Це не означає, що збір тари в парку його не обходить: пункт збору потребує місця, електроживлення й під’їзду для вивезення тари, а рішення щодо спільних частин і парковки ухвалює саме він.

1. Надає місце наймачеві або постачальникові автомата

Кожен магазин з обов’язком збору організовує його сам, а парк погоджується на встановлення автомата в приміщенні, у пасажі чи на парковці. Наймач користується приміщенням у спосіб, визначений договором (ст. 666 § 1 Цивільного кодексу (Kodeks cywilny)), і без згоди наймодавця не може робити в ньому змін, що суперечать договору або призначенню речі (ст. 667 § 1). Тож підключення до електромережі, кріплення до підлоги чи перебудова вітрини зазвичай потребують розмови з парком. Місцем поза приміщенням - у пасажі чи на парковці - зазвичай розпоряджається власник або управитель парку, і воно потребує окремого договору з ним. Згода наймодавця потрібна також тоді, коли частиною приміщення під автомат користуватиметься хтось інший, ніж наймач (ст. 688² Цивільного кодексу). Сам лізинг або довгострокова оренда пристрою магазином не означає передання приміщення комусь іншому.

2. Веде спільний пункт збору для кількох магазинів

Міністерство в посібнику для підприємців допускає домовленості між торговельними одиницями, наприклад у торговельних центрах (galerie handlowe), щоб створити спільні пункти збору. Якщо суб’єкт, що керує торговельним центром, або один із магазинів у цьому центрі забезпечить збір тари й відходів від упаковки та погодить з окремими магазинами подробиці його роботи, обов’язок збору, на думку міністерства, слід вважати забезпеченим. Те, що пункт виконує обов’язок від імені конкретного магазину, має бути задокументовано договором.

Посібник говорить про торговельні галереї й центри, а торгового парку не згадує - цю позицію ми застосовуємо до парку за аналогією. Вона також має дві межі:

• Місце. Позиція стосується пункту в тій самій будівлі або в її безпосередньому сусідстві. Один пункт для магазинів у різних локаціях міністерство вважає неприпустимим. «Безпосереднього сусідства» посібник не визначає - у парку з кількома будівлями навколо однієї парковки варто письмово погодити розташування пункту з операторами, з якими магазини мають договори.
• Характер. Це позиція міністерства, а не норма закону. Суб’єктом обов’язку й можливого штрафу залишається той, хто веде магазин (наприклад, ст. 56 ч. 1 п. 14a для магазину понад 200 м²), тому договір із парком має бути для нього доказом, що збір працює від його імені.

Закон не каже, як у спільному пункті відносити повернення й заставу до окремих магазинів, а кожен із них і далі веде власний облік і має власні договори з операторами. Тож договір про спільний пункт має визначати щонайменше: хто виплачує заставу тим, хто здає тару, і з чиїх коштів, хто розраховується з операторами, які дані про повернення отримує кожен магазин для свого обліку, як розподіляють витрати й кому належить плата за ведення збору, яку, за словами міністерства, оператор виплачує за збір (так звана handling fee). Міністерство в запитаннях і відповідях додає, що спільний пункт кількох операторів не суперечить закону.

3. Веде пункт добровільно, як «інший пункт збору»

Крім магазинів, закон передбачає «інші пункти збору» (inne punkty zbierające): оператор системи забирає в них тару, розраховується з ними за заставу й фінансує витрати на збір (ст. 40i ч. 1 п. 2, 5 і 6). Тож парк може вести пункт для покупців і тоді, коли жоден наймач не має обов’язку збору, - наприклад, коли всі магазини з напоями мають до 200 м². Умови такого пункту визначає договір з оператором, але закон - на відміну від магазинів (ст. 44 ч. 5 і 7) - не зобов’язує оператора його укладати. Розрахунки з оператором відбуваються за періоди не довші ніж місяць (ст. 40i ч. 3). Норми про облік та інформацію для тих, хто здає тару, прямо називають інші пункти збору (ст. 44 ч. 10 і 12, ст. 42 ч. 2), хоча пов’язують ці обов’язки також зі справлянням застави, якого пункт без продажу напоїв не здійснює, - безпечніше їх виконувати й записати в договорі з оператором.

Де поставити автомат у парку

• У приміщенні магазину з обов’язком збору, біля входу - найпростіше, коли магазин організовує збір сам; пристрій стоїть в опалюваному приміщенні й працює в години роботи.
• У пасажі або тамбурі, спільному для кількох магазинів - добре місце для спільного пункту; треба зберегти потрібну ширину евакуаційного шляху й доступ до вогнегасників, виходів і розподільчих щитів (§ 4 ч. 1 п. 16 і 18 розпорядження про протипожежний захист будівель).
• Надворі, біля парковки - доступно й поза годинами роботи, але потребує пристрою для роботи надворі, навісу, освітлення й захисту від вандалізму.
• З під’їздом з боку підсобних приміщень - тару вивозять регулярно, а мішки й контейнери не мають проїжджати через торговий зал.

У новому парку, ще на етапі проєкту, легше запланувати місце для пункту збору разом з електроживленням і підсобним приміщенням, ніж добудовувати його після відкриття. Чи потребує саме встановлення автомата дозволу або повідомлення, пояснюємо у статті Чи потрібен автомату для прийому тари дозвіл на будівництво або повідомлення?

Договори: що записати, перш ніж автомат стане на місце

Між парком і наймачем (у новому договорі найму або в додатковій угоді):

• згода на встановлення пристрою й потрібні зміни в приміщенні, з описом місця й підключення,
• спосіб розрахунку за електроенергію - лічильник наймача чи фіксована сума в експлуатаційних платежах,
• у разі спільного пункту - зобов’язання парку вести збір від імені магазину, розподіл витрат, рух застави й даних для обліку магазину,
• години й маршрут вивезення тари та місце її зберігання.

Між парком і постачальником пристрою, коли автомат стоїть поза приміщенням: договір про користування місцем. Цивільний кодекс передбачає тут найм (najem) (ст. 659 § 1), оренду (dzierżawa) (ст. 693 § 1) і безоплатне користування (użyczenie) (ст. 710), а вибір залежить, серед іншого, від того, чи користувач має отримувати з місця доходи (pożytki). Різницю описуємо на прикладі землі гміни у статті Земля гміни під автомат для прийому тари: оренда, найм чи безоплатне користування. Сам автомат можна купити, взяти в короткострокову оренду, довгострокову оренду або в лізинг - моделі порівнюємо у статті Короткострокова оренда, довгострокова оренда чи лізинг автомата для прийому тари, а складники вартості - у статті Що входить у вартість автомата для прийому тари.

Інвестор або наймач з іноземним капіталом

Закон пов’язує обов’язки з підприємцем, який веде магазин, а підприємця визначає через відсилання до Закону про підприємців (Prawo przedsiębiorców) (ст. 8 п. 11): це фізична особа, юридична особа або організаційна одиниця, якій надано правоздатність і яка провадить господарську діяльність (ст. 4 ч. 1 Закону про підприємців). Норми про систему застави не розрізняють обов’язків за громадянством власника чи походженням капіталу. Польська компанія з учасниками з України, Німеччини чи іншої країни, яка веде магазин понад 200 м², збирає тару й укладає договори з операторами так само, як будь-яка інша.

Для інвестора, який купує або будує парк, практичних запитань три: які наймачі мають обов’язок збору, чи є в об’єкті місце для пункту і чи договори найму дають змогу встановити пристрій без нових переговорів. Відповіді варто зібрати до купівлі або до підписання договорів із наймачами. Ця стаття розглядає лише обов’язки в системі застави - сама купівля нерухомості компанією з іноземним капіталом може підлягати окремим нормам, які треба перевірити з юристом.

Контрольний список для власника парку

1. Складіть список наймачів, які продають напої в упаковці, охопленій системою, і їхню торговельну площу - не площу приміщення.
2. Запитайте магазини понад 200 м², як вони зараз ведуть збір і з якими операторами мають договори.
3. Визначте модель: кожен магазин окремо, спільний пункт, який веде парк або один із магазинів, чи добровільний пункт парку.
4. Оберіть місце з електроживленням, під’їздом для вивезення тари й без перетину з евакуаційними шляхами.
5. У разі спільного пункту - підготуйте договір із кожним магазином і письмово погодьте розташування з операторами.
6. Визначте рух даних: хто веде облік повернень і як кожен магазин отримує дані для свого.

Найчастіші запитання

Чи мусить власник торгового парку мати автомат для прийому тари?

Ні. Обов’язки зі ст. 44 Закону про управління упаковкою та відходами від упаковки стосуються підприємця, який веде магазин, де пропонують напої в упаковці, охопленій системою застави. Власник, який лише здає приміщення в найм, не має обов’язку збору. Автомата, зрештою, закон не вимагає ні від кого - він зобов’язує збирати тару, а не мати конкретний пристрій.

Чи можуть кілька магазинів у торговому парку мати один спільний пункт збору?

Імовірно, так. Міністерство клімату та довкілля допускає спільні пункти збору, наприклад у торговельних центрах, якщо пункт працює в тій самій будівлі або в її безпосередньому сусідстві; торгового парку воно не згадує, тож цю позицію ми застосовуємо до парку за аналогією. Його може вести суб’єкт, що керує торговельним центром, або один із магазинів, а те, що збір відбувається від імені конкретного магазину, має підтверджувати договір. Один пункт для магазинів у різних локаціях міністерство вважає неприпустимим.

Чи додають площі магазинів у торговому парку при визначенні порогу 200 м²?

Ні. Поріг зі ст. 44 закону стосується торговельної площі конкретної торговельної одиниці, а міністерство в посібнику для підприємців рахує торговельну площу в межах торговельної одиниці. Закон додає площі кількох магазинів лише там, де прямо про це говорить, а в нормах про систему застави такого сумування немає.

Чи має компанія з іноземним капіталом інші обов’язки в системі застави?

Ні. Норми про систему застави пов’язують обов’язки з веденням магазину, де пропонують напої в упаковці, охопленій системою, і не розрізняють їх за громадянством власника чи походженням капіталу. Компанія з іноземними учасниками, яка веде в Польщі магазин понад 200 м², має ті самі обов’язки, що й будь-яка інша.