Які дані про упаковку потрапляють до ESG-звіту

«ESG-звітність» у торговельних розмовах - це мішок, до якого кидають три різні речі: звітний обов’язок, що випливає з норм права, анкету від контрагента, який має цей обов’язок, і маркетингову комунікацію. Перші дві потребують чисел із визначеною одиницею, обсягом і методикою. Третя потребує фотографії. Ця стаття стосується виключно чисел.

Одразу застереження, без якого подальше читання веде хибним шляхом: ми не пишемо тут, хто мусить звітувати. Коло суб’єктів змінювалося у 2026 р. кілька разів і досі є предметом законодавчої роботи - ми повертаємося до цього наприкінці. Натомість дані про упаковку потрібні незалежно від того, в якому році компанія підпаде під обов’язок, а також тоді, коли вона сама не звітує, а отримує анкету від покупця, який звітує.

Коротко

• Упаковка є предметом стандарту ESRS E5 «Використання ресурсів і циркулярна економіка», ухваленого делегованим регламентом Комісії (ЄС) 2023/2772.
• Числа містяться у двох вимогах щодо розкриття: E5-4 - вхідні потоки ресурсів і E5-5 - вихідні потоки ресурсів.
• Одиницею є маса в тоннах або кілограмах, а не кількість штук, - і це перша відмінність від обліку в системі застави.
• Облік, який веде торговельна точка (jednostka handlu) в системі застави за тару (system kaucyjny), охоплює кількість напоїв, кількість повернутої тари й розмір застави (ст. 44 ч. 10 Закону про управління упаковкою та відходами від упаковки (ustawa o gospodarce opakowaniami i odpadami opakowaniowymi)) - не масу й не спосіб поводження з відходами.
• Стандарти ESRS у 2026 р. спрощують, а коло суб’єктів обов’язку змінювали директива 2025/794 і директива Omnibus I. Перед підготовкою звіту перевірте версію стандарту, чинну для вашого фінансового року.

Де у звіті є упаковка

Стандарти звітності зі сталого розвитку (ESRS) Європейська комісія ухвалила делегованим регламентом (ЄС) 2023/2772. Упаковкою займається тематичний стандарт ESRS E5, присвячений використанню ресурсів і циркулярній економіці. Він складається з вимоги щодо процесу ідентифікації впливів, ризиків і можливостей (IRO-1) та шести вимог щодо розкриття інформації.

Для людини, яка має зібрати дані, важать два рядки цієї таблиці. Решта - про політики, цілі й фінансові наслідки, і вони більше потребують рішення правління, ніж показів із пристрою.

E5-4: що входить у компанію

Вимога стосується ресурсів, які надходять у діяльність у звітному періоді. Коли тема суттєва, розкривають - у тоннах або кілограмах - загальну масу продуктів, а також технічних і біологічних матеріалів, використаних у періоді, частку біологічних матеріалів зі сталих джерел (що охоплює й упаковку) та абсолютну й відсоткову масу вторинних компонентів, тобто повторно використаних або отриманих із переробки, зокрема в упаковці. До цього додається опис самих входів і - що на практиці виявляється найважчим - методика: чи дані виміряні, чи оцінені і на яких припущеннях.

Для компанії, яка випускає на ринок напої в упаковці, що входить до системи застави, це місце, де з’являється вміст переробленого матеріалу в пляшці. Для компанії, яка лише продає або збирає тару, це місце, де упаковка є входом до іншої частини ланцюга.

E5-5: що з компанії виходить

Тут стандарт розділяє дві речі. Перша стосується продуктів і матеріалів: їх проєктування в дусі циркулярної економіки, очікуваної довговічності, ремонтопридатності та частки вмісту, придатного до переробки, у продуктах і упаковці. Друга - це відходи, і саме вона найбільше спирається на розрахунки. Розкривають, зокрема:

• загальну масу утворених відходів від власної діяльності,
• масу відновлених відходів із поділом на підготовку до повторного використання, переробку та інші операції відновлення,
• масу відходів, спрямованих на видалення, за методом: спалювання, захоронення, інші операції,
• загальну масу й частку відходів, які не пройшли переробку,
• склад відходів - потоки, суттєві для сектора, і матеріали в них, наприклад метали й пластмаси,
• загальну масу небезпечних відходів із поділом, передбаченим стандартом,
• а також методику розрахунків та інформацію, чи дані виміряні, чи оцінені.

Зверніть увагу на два слова, що проходять через увесь стандарт: маса і призначення. Звіт не питає, скільки тари повернулося. Він питає, скільки вона важила і що з нею сталося далі.

Що дає збір тари в системі застави

Польські норми про систему застави вимагають іншого набору даних, бо служать іншій меті - розрахунку застави. Торговельна точка, яка стягує й повертає заставу та збирає тару, веде облік, що охоплює кількість придбаних і проданих напоїв в упаковці, яка входить до системи, кількість повернутої тари й відходів від упаковки, а також розмір стягнутої, повернутої й неповерненої застави (ст. 44 ч. 10 Закону про управління упаковкою та відходами від упаковки). Інформацію з обліку зберігають п’ять років (ст. 44 ч. 12).

Друге джерело даних - на боці оператора. Оператор системи застави (podmiot reprezentujący) подає гміні (gmina) річний звіт про масу тари й відходів від упаковки, зібраних на її території, - до 31 січня за попередній рік (ст. 40p). Міністерство клімату та довкілля (Ministerstwo Klimatu i Środowiska) у повідомленні про зарахування заставної тари до рівнів переробки гмін зазначило, що звіт охоплює маси за видами упаковки та способом поводження з нею. Тож тут маса вже є - тільки в розрізі гміни й року, а не в розрізі компанії та звітного періоду.

Три прогалини між обліком і звітом

З цієї таблиці випливають три конкретні прогалини, які треба закрити:

1. Штуки в масу. Перерахунок потребує прийнятої одиничної маси упаковки або зважування. Якщо ви приймаєте коефіцієнт, ви мусите його задокументувати - бо саме це і є «методика» та «оцінка», про які питає стандарт.
2. Немає поділу на фракції в потрібному вам розрізі. Облік у системі застави ділить упаковку за видами, що входять до системи, звіт - за матеріалами й способом поводження. Перехід від одного до іншого треба спроєктувати, а не виводити з файлу постфактум.
3. Немає аудиторського сліду. Дані, що йдуть до звіту, мають бути відтворюваними: з якого пристрою, за який період, хто і коли їх виправив. Експорт до таблиці, над якою працювали три людини, цієї умови не виконує.

Чого вимагати від постачальника автомата й платформи

1. Маса, а не лише кількість повернень - або відкритий, задокументований коефіцієнт одиничної маси для кожної фракції.
2. Поділ на матеріальні фракції, з окремим розрізом для кожного пристрою й локації.
3. Періоди, узгоджені з фінансовим роком, а не лише поточний місяць і «від початку».
4. Експорт вихідних даних у форматі, який можна передати аудиторові, разом з історією виправлень.
5. Узгодженість із документами передавання тари операторові - бо саме вони є доказом подальшого призначення.
6. Зразок звіту на етапі пропозиції, а не опис у презентації. Приклад файлу говорить більше, ніж перелік функцій.

Пункти з першого по четвертий у платформі, яку ми проєктуємо, - EcoFlow AI - є вихідним припущенням: AGAKS перебуває на етапі проєктування пристроїв і платформи, тож ми описуємо концепцію, а не впровадження. Про те, які статті витрат ховаються за доступом до даних, пишемо у статті Що входить у вартість автомата для прийому тари.

Хто мусить звітувати - і чому сьогодні це найменш стабільна частина картини

Обов’язок звітності зі сталого розвитку запровадила директива (ЄС) 2022/2464 (CSRD), а до польського права його перенесли в Закон про бухгалтерський облік (ustawa o rachunkowości), в окремий розділ про звітність зі сталого розвитку. Відтоді обсяг змінювали щонайменше тричі:

• Директива (ЄС) 2025/794, яку називають «stop-the-clock», на два роки відсунула перші звіти для другої й третьої груп суб’єктів.
• Директива Omnibus I, опублікована у 2026 р., звузила коло суб’єктів; держави-члени мають впровадити її до 19 березня 2027 р.
• У Польщі у 2026 р. опубліковано закон, що запроваджує для частини підприємств необов’язкове звільнення від звітування про сталий розвиток за 2025 і 2026 роки.
• Самі стандарти ESRS спрощують - кількість точок даних в E5 має суттєво зменшитися, із збереженням обох вимог щодо потоків ресурсів.

Тому запитання «чи мусимо ми звітувати?» має сенс лише з датою і для конкретного фінансового року, а відповідь на нього належить аудиторові (biegły rewident) або консультантові, а не статті. Запитання, яке не старіє, звучить інакше: чи знаєте ви, скільки важить тара, що пройшла через ваш збір, і що з нею сталося далі. Якщо ні, звіт буде складним у будь-якій версії норм.

PPWR: чому ці дані знадобляться так чи інакше

Незалежно від фінансової звітності упаковка має з 2026 р. власний регламент прямої дії: регламент (ЄС) 2025/40 про упаковку та відходи від упаковки (PPWR), що застосовується з 12 серпня 2026 р. Він зобов’язує держави-члени досягти 90% рівня роздільного збору одноразових пластикових пляшок і металевих ємностей для напоїв об’ємом до 3 літрів - не пізніше 1 січня 2029 р. (ст. 50), - а системи застави є основним інструментом для досягнення цієї мети.

Отже, потреба в даних про масу й призначення упаковки зростає з двох боків одночасно: з боку звітності та з боку норм про саму упаковку. Збір тари, який рахує лише штуки, відповідатиме на дедалі меншу частину запитань.

Далі на цю тему

• Чи кожен магазин мусить мати автомат для прийому тари? - з боку обов’язків, а не звітності

Найчастіші запитання

У якому стандарті ESRS є упаковка?

У тематичному стандарті ESRS E5 щодо використання ресурсів і циркулярної економіки, ухваленому делегованим регламентом Комісії (ЄС) 2023/2772. Числові дані про упаковку з’являються у двох вимогах щодо розкриття: E5-4 про вхідні потоки ресурсів і E5-5 про вихідні потоки, зокрема про відходи. Інші вимоги цього стандарту стосуються політик, дій, цілей і фінансових наслідків.

Чи вистачить для звіту кількості повернень з автомата?

Ні. Стандарт вимагає маси в тоннах або кілограмах, поділу, суттєвого для сектора, та інформації про призначення відходів - підготовка до повторного використання, переробка, інші операції відновлення, видалення. Тож кількість повернень треба перерахувати в масу, а прийнятий коефіцієнт задокументувати, бо стандарт вимагає також розкрити методику й зазначити, чи дані виміряні, чи оцінені.

Чим облік у системі застави відрізняється від даних для звіту?

Метою та одиницею. Облік за ст. 44 ч. 10 Закону про управління упаковкою та відходами від упаковки охоплює кількість придбаних і проданих напоїв, кількість повернутої тари, а також розмір стягнутої, повернутої й неповерненої застави - він служить розрахунку застави. Звіт потребує маси, поділу на матеріальні фракції, способу поводження з відходами й опису методики. Це не ті самі числа в іншому форматі, а інший набір.

Звідки взяти дані про подальше призначення зібраної тари?

Від оператора системи застави та з документів передавання. Оператор подає гміні річний звіт про масу тари, зібраної на її території, до 31 січня за попередній рік (ст. 40p). На рівні компанії підставою є договір і документи передавання тари операторові - тому варто записати в договорі, які дані й у якій формі ви отримуєте.

Чи потрібні ці дані малій компанії, яка не звітує?

Дедалі частіше так - не через власний обов’язок, а як постачальникові. Компанії, на які поширюється звітність, питають контрагентів про дані щодо упаковки, а анкета приходить раніше, ніж будь-який обов’язок на боці постачальника. Підготовка коефіцієнта маси й поділу на фракції тоді - це робота, виконана один раз, а не під час кожної анкети.