Камера біля автомата для прийому тари на житловому масиві: відеоспостереження і RODO

У статті Договір житлової спільноти з постачальником автомата для прийому тари камерам ми присвятили один абзац: договір має вказати контролера даних. Тут розвиваємо цю тему - для камери постачальника і для відеоспостереження спільноти, яке охоплює місце збору. Ухвалу, договір і вибір місця розглядаємо в посібнику Автомат для прийому тари на житловому масиві.

Коротко

• Біля автомата можуть працювати дві різні системи з двома різними контролерами даних: камера постачальника і відеоспостереження спільноти. Контролером є той, хто визначає цілі й засоби обробки (ст. 4 п. 7 RODO).
• Для житлових спільнот немає спеціальної норми про відеоспостереження. Підставою зазвичай є законний інтерес (ст. 6 ч. 1 літ. f RODO) - але лише тоді, коли камера необхідна, а не просто зручна.
• Головний адміністративний суд (NSA) погодився з Головою Управління захисту персональних даних (Prezes Urzędu Ochrony Danych Osobowych, UODO), що камера в сміттєвому павільйоні для контролю сортування не була необхідною, а інтерес житлового кооперативу не переважав над приватністю мешканців (III OSK 147/23). Аргумент «стеження за порядком» біля автомата дуже схожий.
• Позначення має два рівні: табличка перед входом у кадр і повна інформація зі ст. 13 RODO, доступна без входу в зону спостереження.
• RODO не визначає строку зберігання записів. Настанови EROD говорять про кілька днів і вимагають вагомішого обґрунтування понад 72 години.

Дві камери, два контролери даних

RODO визначає контролера як суб’єкта, який самостійно або спільно з іншими визначає цілі й засоби обробки персональних даних (ст. 4 п. 7). Вказівки Голови UODO щодо відеоспостереження додають, що контролером системи є той, хто вирішує про встановлення, цілі й зону, охоплену камерами, а діє він через осіб, які його представляють, - у разі житлової спільноти через правління.

Розпізнавання упаковки відбувається всередині приймального відсіку (пишемо про це у статті Як працює автомат для прийому тари) - це не те саме, що запис людини, яка стоїть перед автоматом. Запитайте постачальника письмово, чи має пристрій камеру, спрямовану назовні, і чи можна її вимкнути.

Правова підстава: інтерес спільноти має бути реальним

Закон про захист персональних даних 2018 р. запровадив норми про відеоспостереження для роботодавців, шкіл і органів самоврядування. Житлових спільнот серед них немає. Голова UODO вказує, що у неврегульованих випадках приватні суб’єкти можуть спирати відеоспостереження на ст. 6 ч. 1 літ. f RODO, визнаючи безпеку людей і майна законною метою, - з тим застереженням, що контролер мусить поважати права осіб, яких записують.

Настанови Європейської ради із захисту даних (EROD) 3/2019 уточнюють, що це означає на практиці:

• інтерес має бути реальним і поточним, а не гіпотетичним - варто документувати інциденти (дату, вид, збитки), бо саме вони його доводять,
• камеру обирають лише тоді, коли мети не можна розумно досягти менш інвазивними засобами, як-от краще освітлення, замки чи антиграфітні покриття,
• доцільність відеоспостереження треба регулярно переоцінювати, наприклад раз на рік.

Біля автомата постає ще питання, чиє майно спільнота захищає, - пристрій зазвичай належить постачальникові. Ст. 6 ч. 1 літ. f допускає інтерес третьої сторони, але тоді легко виникає питання, чому обладнання не захищає його власник.

Сміттєвий павільйон перед NSA

Житловий кооператив (spółdzielnia mieszkaniowa) встановив камеру в сміттєвому павільйоні (altana śmietnikowa), щоб домогтися сортування відходів, і послався на законний інтерес. Голова UODO наказав видалити записи із зображенням скаржника й припинити збирання його даних. Воєводський адміністративний суд (WSA) у Варшаві став на бік кооперативу, але NSA, розглядаючи касаційну скаргу Голови UODO, визнав, що запис зображення не був необхідним - тієї самої мети можна досягти менш інвазивно, наприклад мішками, закріпленими за квартирами, - а інтерес кооперативу не переважав над правом мешканців на приватність. За повідомленням UODO, суд додав, що в спільному просторі багатоквартирних будинків, який не є ні суто приватним, ні суто публічним, приватність мешканців переважає над такою метою навіть тоді, якби камера була необхідною (номер справи III OSK 147/23).

Камера, «щоб було видно, хто залишає мішки біля автомата», - це аргумент дуже близький до того. Спершу варто перевірити простіші рішення: частіше вивезення, зрозумілу інструкцію, запис у договорі про прибирання довкола.

Кадр: що може бачити камера

Дані мають обмежуватися тим, що необхідно (ст. 5 ч. 1 літ. c RODO). За UODO, принципи обмеження мети та мінімізації даних вимагають обмежити зону спостереження необхідним обсягом, а EROD допускає розмивання зайвих фрагментів зображення. Біля автомата це означає:

• кадр на пристрій і зону підходу, без вікон і балконів квартир,
• без запису звуку - за UODO, норми про відеоспостереження за загальним правилом цього не дозволяють,
• без прихованих камер - UODO вказує, що RODO і національні норми не дозволяють вести відеоспостереження у такий спосіб,
• без муляжів - позиція UODO у цьому питанні незмінна: їх використання має бути заборонене.

Позначення: два рівні інформації

Особі, яку записують, треба надати інформацію зі ст. 13 RODO. UODO пояснює, що таблички мають бути помітними, розміщеними постійно й неподалік від зони спостереження, а самої піктограми камери недостатньо. Допускається багаторівневе інформування. EROD описує його докладніше.

1. Перший рівень - знак, помітний перед входом у кадр, приблизно на рівні очей: хто контролер даних і як з ним зв’язатися, мета відеоспостереження, права особи, яку записують, строк зберігання і те, чи потрапляють записи до інших суб’єктів, а також де знайти повну інформацію.
2. Другий рівень - повна інформація з усіма елементами зі ст. 13 RODO. EROD рекомендує посилання на електронну версію (адреса сторінки, QR-код), але інформація має бути доступна й без входу в зону спостереження - наприклад, на дошці оголошень або за номером телефону.

Якщо біля автомата працює камера постачальника, а поруч - відеоспостереження спільноти, потрібні два окремі інформаційні повідомлення - кожен контролер відповідає за своє.

Скільки зберігати записи

Дані зберігають не довше, ніж це необхідно для мети (ст. 5 ч. 1 літ. e RODO), а строк зберігання або критерії його визначення треба повідомити особі, яку записують (ст. 13 ч. 2 літ. a). Конкретного числа RODO не містить.

• UODO у вказівках 2018 р. зауважує, що Кодекс праці (Kodeks pracy), Закон про освіту (Prawo oświatowe) і закон про гмінне самоврядування (ustawa o samorządzie gminnym) передбачають щонайбільше 3 місяці, але рекомендує коротший строк - який рахують радше тижнями, ніж місяцями.
• EROD вказує, що шкоду зазвичай можна виявити протягом одного-двох днів, а в більшості випадків записи слід видаляти, найкраще автоматично, через кілька днів. Що довше, особливо понад 72 години, то більше аргументів мусить навести контролер.
• Запис конкретного інциденту можна зберігати довше - до з’ясування справи або завершення провадження.

На нерухомості гміни (gmina), тобто й біля комунальних будинків, відеоспостереження, яке веде гміна, регулює ст. 9a закону про гмінне самоврядування: записи зберігають не довше ніж 3 місяці, а територію позначають помітно й розбірливо.

Кому надати запис

• Поліція та інші органи - за UODO, їхні запити мають бути пов’язані з виконанням їхніх завдань.
• Потерпіла особа - може отримати запис із зображенням правопорушника, щоб захищати свої права, але без даних сторонніх осіб.
• Особа, яку записали - має право на копію своїх даних (ст. 15 ч. 3 RODO), якщо це не порушує прав інших (ст. 15 ч. 4), звідси розмивання інших осіб. Відповідь належить надати без зайвої затримки, не пізніше ніж протягом місяця, а за потреби строк можна продовжити на два місяці (ст. 12 ч. 3). Вона може також вимагати видалення даних (ст. 17) або заявити заперечення (ст. 21).

UODO рекомендує документувати кожне надання запису - за принципом підзвітності контролер мусить уміти довести, що діяв згідно із законом.

RODO вимагає також оцінки впливу на захист даних, зокрема у разі систематичного масштабного моніторингу загальнодоступних місць (ст. 35 ч. 3 літ. c). Чи одна камера біля автомата відповідає цьому критерію, норми не визначають - рішення та його обґрунтування контролерові варто записати.

Що записати в договорі з постачальником

1. Чи має автомат камеру, спрямовану назовні, і чи є конфігурація без неї.
2. Хто є контролером даних із пристрою, хто інформує мешканців і розглядає їхні запити.
3. Строк зберігання записів.
4. Чи має спільнота будь-який доступ до зображення з пристрою - а якщо так, то в якому обсязі.

Місце, яке видно з вікон і яке освітлене, буває ефективнішим за додаткову камеру, - пишемо про це у статті Де поставити автомат для прийому тари на житловому масиві.

Найчастіші запитання

Чи може житлова спільнота спрямувати камеру на автомат, щоб стежити за порядком?

Може, якщо доведе, що відеоспостереження необхідне, мети не можна досягти менш інвазивно, а право мешканців на приватність не переважає над інтересом спільноти. Підставою тоді є законний інтерес (ст. 6 ч. 1 літ. f RODO). У справі камер у сміттєвому павільйоні, встановлених для контролю сортування, NSA погодився з Головою UODO, що такий запис не був необхідним, а інтерес житлового кооперативу не переважав над приватністю мешканців (III OSK 147/23). Тож спільнота має спершу перевірити простіші засоби й задокументувати інциденти, які обґрунтовують камеру.

Хто відповідає за камеру, вбудовану в автомат для прийому тари?

Контролер даних, тобто суб’єкт, який визначає цілі й засоби обробки (ст. 4 п. 7 RODO). Для пристрою, що належить постачальникові, це за загальним правилом постачальник або оператор, а не спільнота, яка надає територію. Якщо спільнота й постачальник разом вирішують про камеру, вони стають спільними контролерами (ст. 26 RODO). Розподіл обов’язків найкраще записати в договорі.

Скільки можна зберігати записи з камери біля автомата?

RODO не визначає конкретного строку - записи зберігають не довше, ніж це необхідно для мети (ст. 5 ч. 1 літ. e). Настанови EROD 3/2019 вказують, що в більшості випадків записи слід видаляти через кілька днів, а строк понад 72 години потребує вагомішого обґрунтування. Запис конкретної події можна зберегти до з’ясування справи.